Українська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2
ЗАТРИМАННЯ ПІДЛІТКА: поради для батьків

 

Затримання – це примусове доставлення особи до відділку міліції та утримування там протягом певного часу.

Згідно з частиною п’ятою статті 5 Закону «Про міліцію» співробітники міліції мають право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

- осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу, якщо це не може бути зроблено на місці, - на строк до трьох годин. Проте, у деяких випадках, у тому числі, якщо у особи відсутні документи і треба встановити особу, цей термін може бути продовжений, але не більше, ніж три доби;

- осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи судом, але не більше, ніж на 24 години;

- осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, - на строк до 72 годин.

Законом передбачені й інші підстави для затримання, а саме осіб у стані сп’яніння, осіб, що мають ознаки психічного розладу тощо.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону «Про міліцію» при затриманні працівники міліції мають повідомити про підстави таких дій.

Тож, у випадку, якщо підлітку запропоновано проїхати (пройти) до відділку міліції, треба запитати про підстави. А також попросити співробітника назватися і показати посвідчення. Отримавши таку інформацію, Ваш син чи дочка мають невідкладно зателефонувати батькам. Чи, принаймні, зробити таку спробу. Звичайно, якщо мотиви затримання є сумнівними, міліціонери можуть завадити це зробити. Але це буде грубим порушенням, оскільки відповідно до пункту другого частини п’ятої статті 5 Закону «Про міліцію» треба НЕГАЙНО, але не пізніш як через дві години після затримання повідомити родичам про місцеперебування затриманого. А згідно статті 434 Кримінального процесуального кодексу про затримання неповнолітнього обов'язково сповіщаються його батьки.

Радили б обов’язково знайти час і проговорити з дитиною, що дорослішає, варіанти поведінки на випадок її затримання міліцією. Може статися, що це допоможе не дати зламали долю дитини.

Затримання, як правило, супроводжується особистим оглядом осіб, що підозрюються у скоєні злочину чи адміністративного правопорушення, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів, вилученням документів та предметів, що можуть бути речовими доказами. Це передбачено Законом «Про міліцію». Проте, такий огляд має відбуватися у присутності двох понятих і про це має складатися протокол. Якщо вилучили якісь речі, але «забули» скласти протокол, нехай підліток сам попросить його скласти.

Законом передбачено право не підписувати протоколи, але ми б не радили користуватися цією нормою. Крім крайніх випадків, коли, наприклад, вже застосовується фізична сила. Непідписання протоколу позбавляє людину важливого інструменту захисту своїх прав у майбутньому.

Тож, варто спочатку уважно прочитати протокол огляду і внести зауваження (зазначити, які факти викладені не точно), а потім підписати з приміткою: «З зауваженнями». Якщо немає можливості надати зауваження, то перед підписом варто просто написати «З протоколом не згоден».

Аналогічно треба вчиняти і у випадку, коли складається протокол про адміністративне правопорушення – на місці подій чи у відділку міліції. Замість відмови його підписати краще зазначити свої зауваження до нього. Проте, якщо людина не знає, з чим саме не згодна (наприклад, потрібна допомога юриста), то варто написати стандартну фразу «З протоколом не згоден». Чому не згоден, пояснювати не є обов’язковим, бо згідно Конституції людина не має доводити свою невинуватість.

Після прибуття у відділок міліції перш за усе треба вимагати скласти і дати на підпис протокол затримання. Бо якщо його не складають невідкладно, це означає, скоріш за усе, що складуть пізніше і зазначать, що затриманий відмовився від підпису. Треба уважно переглянути написане у протоколі затримання, перш за усе, стосовно місця, часу, обставин та учасників подій. І в поясненнях чи запереченнях зазначити, що не відповідає дійсності. Не треба зважати на запевнення співробітника міліції, що це дрібниці, які не мають значення – насправді у подальшому від цих дрібниць може залежати доля людини.

Крім того, непогано у цьому протоколі зазначити й те, що підліток відмовляється від фотографування і дактилоскопії. За досвідом, у Сєвєродонецьку це роблять з усіма підлітками, яких доставляють у міськвідділок. А потім батькам пояснюють, що це начебто зроблено за згодою підлітка.

І, нарешті, три практичні поради:

1. Якщо підлітка затримали і помістили у «мавпятник», нехай познайомиться з іншими громадянами, що там перебувають, обміняється прізвищами та телефонами;

2. В будь якому випадку треба бути чемним і стриманим, нікого не провокувати - це зменшить ризик застосування фізичної сили;

3. Треба реально оцінювати ситуацію і у випадку, коли загрожує позбавлення волі, невідкладно залучити адвоката (право на отримання його допомоги виникає з моменту затримання). Для захисту неповнолітнього адвоката залучають батьки.