Українська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2
Загальношкільні батьківські збори

altРодинне виховання

 


 

Сім'я - це те первинне середовище,

де людина повинна вчитися творити добро.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

 

 

У державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» серед пріоритетних напрямів реформування освіти відзначено, що в основу національного виховання мають бути покладені принципи єдності сім’ї і школи, наступності та спадковості поколінь; прищеплення поваги до батьків, жінки-матері; організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу. Побудувати повноцінну національну школу без активної участі й підтримки сім’ї, по суті, неможливо. Як відомо, одним з визначних принципів виховної системи є взаємодія впливів: родини, вчителів, довкілля. Родина, її цінності є складниками суспільства, яке будується на родинних принципах співжиття, дбайливого ставлення до дитини, на тих чинниках, що допомагають розкрити її творчий потенціал.

Як усякий організований процес, сімейне виховання передбачає певну цілеспрямованість, наявність конкретних завдань. Оскільки в нашому суспільстві інтереси держави й батьків відносно виховання підростаючого покоління найчастіше збігаються, ціль і задачі суспільного й сімейного виховання в основному також є ідентичними.

Отже, головну мету виховання дітей у родині становить всебічний розвиток особистості, що сполучає в собі духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість.

Величезне значення у вихованні дитини має формування в неї звички бути відповідальною за свої вчинки й слова. Чим раніше дитина почне виявляти цю якість, тим більше шансів у неї вирости врівноваженою і зрілою особистістю. Такі поняття, як відповідальність і обов’язковість, дітям не дуже властиві. Приміром, називаючи свої особистісні якості, багато учнів ставлять ці якості на останнє чи передостаннє місце.

Авторитет батьків — важлива складова успішності виховання дітей у родині. Набуття авторитету в очах власної дитини — копітка праця батька та матері. Думка батьків про рідних і колег, їхня поведінка в родинному колі й поза ним, вчинки, ставлення до роботи, сторонніх людей, одне до одного — все це складові батьківського авторитету. Батьківський авторитет не має залежати від обставин, які можуть вплинути на взаємини з дітьми.

Батьківський авторитет не здобувається автоматично з появою дитини: він напрацьовується роками самовідданої, щоденної праці, яка часом додає труднощів та страждань, але рідко буває винагородою, однак тим більшою насолодою для батька та матері є маленькі досягнення.

В. О. Сухомлинський визначав виховний вплив сім'ї, говорячи: «сім'я з її взаєминами між дітьми і батьками – перша школа інтелектуального, морального, естетичного і фізичного виховання. Духовне і морально-естетичне багатство сімейного життя – найважливіша умова успішного виховання дитини і в домашніх умовах, і в дитячому садку, і в школі».

Отже, дружні стосунки між членами сім'ї, доброзичлива атмосфера, злагода, взаємоповага, любов і поступливість батьків у ставленні одне до одного – головна сила виховного впливу на дитину.

«Сім'я – це те первісне середовище, де людина повинна вчитися творити добро» [3, 136]. Без виховання дітей, без активної участі батька й матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства

Зв’язок сім’ї і школи – це найважливіша закономірність формування особистості, аксіома всієї педагогіки життя. В.О.Сухомлинський писав: "Діти, що тільки переступили поріг школи, стали учнями". Готувати дитину до школи В.О.Сухомлинський назвав великим щастям. Він радив батькам, особливо молодим, оволодіти елементарними знаннями як про шкільне, так і про дошкільне виховання; дбати про багатство і багатогранність духовного життя дитини; всіляко розвивати, стимулювати й задовольняти дитячу цікавість і допитливість; звертати увагу дитини на явища навколишнього; дбати, щоб дитина ніколи не залишалась самотньою

А.С.Макаренко звертає увагу батьків на те що виховати дитину правильно і нормально набагато легше, ніж перевиховувати, що вимагає більше сил, знань і терпіння. Кожна сім’я є колективом рівноправних членів суспільства, але батьки і діти відрізняються тим, що перші керують сім’єю, а другі виховуються в сім’ї.

Важливою причиною у вихованні дітей А.С.Макаренко вважав сам устрій сім’ї, її структуру. Одна дитина скоро стає центром у сім’ї, у сім’ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може мати нормальний характер. Треба радити батькам, що з якоїсь причини залишають одне одного, щоб у своєму розходженні вони більше думали про дітей, бо це дуже хворобливо відбивається на них. На думку А.С.Макаренка, батькам слід серйозну увагу звернути на мету виховання: "…кожен батько і кожна мати повинні добре знати, що вони хочуть виховати у своїй дитині". Важливою умовою виховання дітей у сім’ї є власна поведінка батьків.

А.С.Макаренко з цього приводу зазначав: "Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли ви з нею розмовляєте або навчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас нема вдома". Найголовніший метод виховання – батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком. 

 

 

 

Ряд законів, які виступлять необхідною підтримкою батькам у їхній нелегкій виховній роботі.

 

1. Закон розуміння, прийняття, визнання дитини.

2. Закон справедливості у взаєминах „батьки-діти".

3. Закон глибинного особистісного спілкування.

4. Закон осудження вчинку, а не особистості дитини.

5. Закон впливу на дитину власною особистістю батька.

6. Закон створення єдиного виховного середовища (сім'я – школа – позашкільне довкілля).

7. Закон випереджального морально-духовного розвитку особистості щодо розумового її розвитку.

8. Закон: від егоцентризму до альтроцентризму дитини.

9. Закон вирішення виховних задач через особистісний діалог, переконання, педагогічне умовляння.